Євген Равський (Художник)
Старший солдат 103 бригади ТрО ім. Андрея Шептицького, художник.
Автор новели «Записки з війни» у збірці “Stories of Warriors”, де фіксує свій шлях від першого дня повномасштабного вторгнення до буднів на сході: хаос, обстріли, перші поранені, втома. Автор поєднує жорстокість війни з красою степу, тишею між вибухами та людяністю побратимів.
Військовий шлях
Служить із лютого 2022 р. Старший солдат 103 бригади ТрО ім. Андрея Шептицького
Воював у Донецькій, Луганській, Харківській, Сумській областях. На щастя, крім контузій, халеп не трапилося.
Початок травня, село Григорівка. Підчас інтенсивного обстрілу з “Ґудзиком” добігаємо до хати. По заду нас вибухи. “Ґудзик” кричить “Художник падай!” і штовхає мене. На землі відчуваю руку “Ґудзика”, яка підштовхує мене. Повзучи по пластунськи розумію, що мої підсумки з магазинами, які прикріплені до броніка загрібають землю, як бульдозер. Ще трохи і я спробую її на смак, землю. Добре, що було темно й ніхто не бачив тої борозни яку я залишав по собі. В підвалі, де ми ховалися, на запитання, що і як там на горі, я завбачливо промовчав.

Цивільний шлях
Євгену 58 років. Народився та живе у Львові.
Навчався у Республіканській художній спеціалізованій школі-інтернаті ім. Т. Г. Шевченка у класі живопису. Був (і досі залишається) художником.
Досі служить і досі малює.
Художники мають таку привілею, як бути вільним. Сподіваюся коли закінчиться мій термін служби, повернуся до звичного для себе стану.


Як почав писати:
Друг з Польщі спровокував через листування. Відповідь відкладалася, а текст накопичувався. Зрештою, я не розглядаю написане мною, як окремий твір. Це листування, скоріше, як терапія та спроба осмислити стани і географію.
Улюблені книги, музика, фільми:
Важко скоротити відповідь у кілька речень.
З книжок: Гомер, Маркес, Воннегут та ін.
З музики: рок, King Crimson, Led Zeppelin, The Doors,Tom Waits, Pink Floyd, Брати Гадюкіни, ВВ та ін.
Кіно: італійський неореалізм, французька нова хвиля.
Більшість очікує дива. У мене немає ілюзій. Пожертва. Завдяки пожертві ми ще є і завдяки пожертві будемо. Колись, за Австрії, було таке поняття, як “податок крови”. В це поняття входило кількість чоловіків, які мали піти до війська. Наш податок ще довго буде сплачуватися. Тим цінніша буде наша перемога.



