Зоряна Гребенюкова-Кобенко (Zoza)

Старша лейтенантка медичної служби 24-ї окремої механізованої бригади,

художниця, кураторка, мисткиня, письменниця.

Авторка новели «Бродяги» у збірці “Stories of Warriors”, де описує роздумує про війну й кохання через призму особистих спогадів і переживань. Замість бойових сцен — внутрішня мандрівка між втратою, пам’яттю і любов’ю до близьких. Щемкий текст про людське буття у світі, який розпався, і про силу залишатися живою — у мистецтві, у слові, у любові.

Військовий шлях

Зоряні 38 років. Народилася і живе у Львові.
Старша лейтенантка медичної служби. Служить у Збройних Силах України з вересня 2022 року — спершу в складі 24-ї окремої механізованої бригади, пізніше — 155-ї ОМБр та 124-го ОЦЗ.

Є учасницею бойових дій у Донецькій та Миколаївській областях. Була начальницею медичної служби бригади, а зараз, через стан здоров’я, продовжує службу начальницею медичного пункту.

Найбільш радісно на війні для мене було зустріти людей з якими близька або працювала у сфері культури до війни і які зараз також служать. Зустріти випадково в прифронтових містах на новій пошті чи на каві і радіти разом що побачилися.

Цивільний шлях

До війни її життя було повністю занурене в мистецтво.
Випускниця Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, Зоряна обрала шлях художниці — була галеристкою, кураторкою мистецьких подій та міжнародних проєктів, художницею-постановницею у кінематографі, віджейкою.

Коли почалася повномасштабна війна, вона працювала у міжнародній благодійній організації “Лікарі без кордонів”. Та вже за кілька місяців добровільно стала до лав ЗСУ.

Як почала писати:

Я ще з дитинства писала вірші. Прозу — ніколи. Але з’явилася мета написати книгу про мого чоловіка, художника Юрія Кобенка. На війні, коли всі близькі були далеко, я почала записувати свої думки, спогади, почуття. Так народився мій фронтовий щоденник — і слова стали диханням.

Улюблені книги, музика, фільми: 

Музика: Coil, Юрій Кобенко (Куб), дощ.
Книги: Збіґнєв Герберт «Варвар у саду», Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу», Фернанду Пессоа «Книга неспокою», Срджан Валяревич «Комо», Юдит Герман «Літній дім згодом», Тарас Прохасько «Непрості», Любко Дереш «Архе», Карл Густав Юнг «Нариси щодо символіки самості», Марк Аврелій «Роздуми», Карлос Кастанеда «Вчення Дона Хуана», Хуліо Кортасар «Читанка для Мануеля», Хорхе Луїс Борхес «Алеф».
Фільми: Акіра Куросава «Сім самураїв», Анджей Жулавський «На срібній планеті».

Ми переможемо завдяки нашій любові до свободи. Я щаслива що я українка, я відчуваю наскільки мені важливо навіть попри важку службу зараз творити мистецтво, шукати нові ідеї і втілювати їх саме тут в Україні. Я вдячна нашим предкам що берегли нашу землю і боролися століттями на свободу нашого народу. Я відчуваю цю тяглість поколінь, розумію наскільки це складно але дух наш вільний переданий у спадок це мій скарб.