Андрій Каспшишак

Солдат 103 бригади ТрО, письменник, фінансист, видавець.
Автор новели «Гора» у збірці “Voices Of Defenders vol.1”, де описує визволення Харківщини, спустошені села та людей, які виходили на пагорби виглядати своїх захисників.

Мені дуже щастить по житті тим, що довкола мене завжди дуже світлі та гарні люди. Активні, щирі, чесні. І я відчуваю, що моя місія — розповідати про тих людей, що довкола. Бо вони надто скромні.

Військовий шлях

Андрію 28 років. Він народився і живе у Львові.

З 24 лютого 2022 року до квітня 2023 року служив у окремій роті розвідки 103 бригади ТрО у званні солдата. Брав участь у боях у Білогорівці, контрнаступі на Лиман і Кремінну, воював на Сватівському напрямку, працював на всій смузі від Ізюма до Куп’янська.

За службу нагороджений відзнакою «Віра та присяга» та пам’ятним нагрудним знаком «Честь і Батьківщина».

До війни Андрій навчався у «Львівській політехніці» та аспірантурі Інституту регіональних досліджень ім. М. Долішнього НАН України, де досліджував поведінкові патерни людей під час фінансових криз.

Працював фінансовим аудитором у PricewaterhouseCoopers (PwC), співпрацюючи з колегами з Японії, Колумбії, Франції, Польщі та ОАЕ.

Активно займався громадською діяльністю в організації української молоді «Спадщина». Любив гори, готувався до весілля зі своєю нареченою.

З військових буднів Андрій згадує й трагічні, й кумедні моменти. Одну з історій він розповідає з усмішкою:

Під час обстрілу ми всі залягли в рів біля дороги. А вже в бліндажі зрозуміли — нема Гарбузика. Повернулися шукати. Знайшли його в тому ж рові — застряг. Так сильно втиснувся від обстрілу між трубою й ґрунтом, що сам вибратись не міг. Каже: “Спочатку не кликав, думав, сам виповзу. А потім як уявив, що знов почнеться — так і лежав”.

Цивільний шлях

Творчість та видавнича діяльність

Після повернення з війни Андрій написав і видав свою дебютну книгу «Легенда про Вільних», а також кілька новел у збірках. Наразі працює над новим автофікшн-романом.

Разом із дружиною заснував видавництво «Майстерня історій “Мрієлов”», яке вже готує до виходу п’ять книг різних авторів. У їхньому домі живе кіт на ім’я Вінстон.

Він також очолює офіс у справах ветеранів та їхніх родин УКУ, активно виступає на конференціях і презентаціях, розповідаючи про війну, власну книжку та побратимів, які не повернулися.

Як почав писати:

Ще у молодшій школі, коли гроші, соціальний статус та престижна робота не мали значення, я мріяв стати письменником. У мене була пачка зошитів, які від першої до останньої сторінки списував різними вигаданими історіями.На війні у миті між вибухами, коли згадував ці зошити та дитячі мрії, вирішив, що якщо житиму, то буду писати.

Улюблені книги, музика, фільми: 

Обожнюю магічні історії — Толкін, Роулінг, Аберкромбі тощо. Люблю фільми та книги, які зачеплять та не залишать байдужими. Музику люблю класичну. 

У «Володарі перстенів» є момент, коли Гендальф каже до Фродо: «Ми не обираємо час, у якому жити, однак ми можемо вирішувати, як жити за часів, які обрали нас.

Я вірю в неймовірну здатність українців виводити в абсолют горизонтальні зв’язки. Тож мені здається, що втриматись у цій великій бурі нам допоможе згуртованість і здатність швиденько «домовитись і все порішати».