Данило Ставицький (Котик)

Сержант, боєць зведеного загону МВС.
Автор новели «Село» у збірці «Voices of Defenders vol.1», де описує зруйноване село, контузію, міну, яка дивом не здетонувала, і другий шанс на життя.

Я обожнюю котів. Навіть позивний тематичний. Забравши новий “фастовський” шолом я найперше замовив на нього котячі вушка, щоб повністю відповідати образу.

Військовий шлях

Данилові 22 роки. Він народився у місті Токмак Запорізької області, нині мешкає у Тернополі.

Закінчив Багатопрофільний центр професійно-технічної освіти в Токмаку за спеціальністю електромонтер. У 18 років, одразу після навчання, за власним бажанням пішов на строкову службу.

З початком повномасштабної війни у лютому 2022 року добровільно підписав контракт і служив до травня 2024-го. Брав участь у боях на Бахмутському напрямку.

На фронті отримав важкі поранення: дві тяжкі контузії, дві середні, уламкові поранення, травму хребта, часткову втрату зору і слуху.

Серед історій, які він згадує з усмішкою:

Це був одночасно і найкумедніший, і найстрашніший випадок. Вночі, під час чатування на позиції, я почув зайвий шум зі сторони ворога. Підняв всю позицію на ноги, готувались до накату. Виявилось що це був звичайний пес, який весь цей час штурмував наші запаси сухпаїв.

Цивільний шлях

Данило пише вірші з дитинства. Перший вірш створив у 9 років, і хоча текст загубився, автор досі пам’ятає його сенс і планує відновити. Поезія для нього стала способом говорити про внутрішні переживання, які інакше залишалися б невисловленими.

Видав лімітовану збірку «Сам на Сам». Активно бере участь у ветеранських та письменницьких форумах, волонтерить, а також служить у місії «На Щиті». Окрім цього, вивчає психотерапію, прагнучи допомагати іншим ветеранам.

Як почав писати:

Писати я почав ще в дитинстві. Перший вірш написав у 9 років, але він був загублений, хоча загальний сенс я памʼятаю і колись обовʼязково відновлю його.

Причина тому, здавалось би, банальна.

Я просто хотів комусь виговорити свої внутрішні проблеми, але у звʼязку з тим, що «у дітей проблем немає», я почав виливати це все на папір, що згодом переросло у дещо більше, ніж просто спробу заспокоїтись.

Улюблені книги, музика, фільми: 

Я не маю улюбленої книги, і якщо казати чесно — за життя не прочитав жодної.

Не маю тяги до читання, але при цьому багато пишу.

В питанні музики я меломан. Слухаю все від «а» до «я».

Взагалі в мене немає конкретних уподобань. В кожному творі, будь то пісня, вірш, чи серіал, я шукаю натхнення і якісь важливі моменти для себе.

Ми переможемо лише завдяки нашим дітям.

Ця війна насправді триває не з 2022, і зовсім не з 2014.

Ця війна триває багато століть, і лише наші діти — майбутнє покоління — мають деякі шанси виправити це.

А от наші діти — це наша робота.