3-6 серпня в Дідовій Хатчині у Карпатах відбувся культурно-реабілітаційний пленер для жінок з Наталією-Рибкою Пархоменко, акторкою театру ім. Леся Курбаса та співачкою гурту “КурбАси”. 13 учасниць, серед яких мисткині, волонтерки, дружини та рідні військовослужбовців, зібралися на арт-реабілітацію, аби співати, дихати, відпочивати, наповнюватися ресурсом та натхненням в жіночому колі.

Це жінки різного віку та з різним життєвим досвідом, але всіх їх торкнулися важкі події та переживання, повʼязані з війною. Вони волонтерять, піклуються про рідних, втрачають близьких людей. Жінки, котрі розуміють одна одну з півслова, погляду, жесту. Стан постійної емоційної напруги в часі війни вже звичний. Ретрит для них – можливість хоч трішки перевести подих та відновитися. 

Серед учасниць були: Світлана Поваляєва – письменниця та журналістка, громадська діячка, мати громадського активіста та полеглого героя Романа Ратушного. Зірка Савка – художниця, волонтерка, дружина військовослужбовця. Уляна Оссовська – режисерка, громадська активістка та мандрівниця, засновниця громадської організації «Докутолока», яка об’єднує митців та громадських активістів. Світлана Кухарук – волонтерка, дружина військовослужбовця, культурна менеджерка, художниця. Анастасія Зайцева – дружина загиблого військовослужбовця, авторка проєкту “Воїни АТО читають казки дітям”, культурна менеджерка. Оля (Піля) Піліщук – в минулому журналістка, волонтерка, керівниця моніторингової групи у Платформі памʼяті “Меморіал”, працює в офісі підтримки родин військових. Олена Дівеєва – Психологиня, яка працює з волонтерками та інші. 

Вечірня зустріч біля вогнища у перший вечір стала можливістю для кожної учасниці розповісти, чого зараз найбільше потребує, про свій внутрішній стан та просто бути почутою. Рефлексія завершилася співом колискових пісень, що створило атмосферу тепла і довіри. Наступні дні були насичені дихальними практиками, які допомогли учасницям розслабитися, зануритися в себе і відчути зв’язок між тілом, диханням і голосом. Українські народні пісні, які вони співали, стали не просто музикою, а справжнім джерелом сили та натхнення. Дівчата співали разом і поодинці, відчуваючи, як звук об’єднує і надихає, а пісні відображали багатство і різноманіття нашої культурної спадщини. В Хатчині в Карпатах лунали купальні пісні з Полтавщини, Поділля та Середнього Полісся, жнивні пісні зі Степу, Галичини та Полісся. 

Впродовж наступних днів жінки помітно змінювалися, розкривалися по-новому: напруженість поступово зникала, поступаючись місцем відчуттям спокою і розслабленості. Спільне співання українських пісень, дихальні, динамічні практики, звукові сесії-медитації, перегляд фільмів та розмови біля вогнища – все це допомогло учасницям трохи відволіктися від буденних турбот, віднайти внутрішній ресурс і відчути себе частиною сильної жіночої спільноти. Це був час, коли вони могли дозволити собі розслабитися, поділитися своїми думками і почуттями, знайти підтримку і розуміння серед однодумиць.

Учасниці зблизилися за ці кілька днів і створили справжню спільноту, де кожна знайшла для себе щось цінне. Такі практики допомагали зануритися в себе, відчути турботу та підтримку з боку інших, що лише посилювало відчуття приналежності до спільноти. 

Відгуки учасниць:

Зірка: «Дихання занурює в неймовірний стан, про який ми деколи забуваємо, а коли я співаю, маю відчуття, що душа кудись летить і я рада, що зможу віднайти цей стан знову тут».

Піля: «Для мене пісня є джерелом сили, саме в пісні я знаходжу ресурс, знову вірю в світло в житті: є люди ліхтарики, і коли я випадково зустріла Наталю і вона запросила мене на Ретрит, я рахувала дні до цієї поїздки. Це дає сили йти і рухатися далі, це відкриває наш внутрішній світ. Дякую вам».

Катя: «Мені подобається, як звучать голоси і неважливо, чи вміє людина співати, чи ні. Коли голос звучить – ти долучаєшся до історії, людина виривається назовні і починає говорити з тобою. Немає недосконалого. Людина звучить».

Уляна: «Спів – дуже чесна історія, в співі дуже складно набрехати. Я справді дуже натхненна тим, які всі ви, тому мені дуже хочеться поділитися з вами тим, що я знайшла в цій подорожі. Ми всі зранені як суспільство, як люди. А сьогодні, коли ми лягли в коло, я подумала про те, які ви всі сильні і класні. Як багато всього ви робите. Я відчула цю силу, рада бути в цьому колі».

Наталя: «Люди, які тут зібралися – ви не випадкові. Ви ті, кого війна торкнулася персонально. Ми тут, щоб у взаємодії з природою ви очистилися та наповнилися».

Світлана: «Я давно так себе не відпускала, щоб зловити такий кайф, таку хвилю, стихія тебе несе, це неймовірний кайф.Відчуваю велику вдячність. Важливо відчувати вдячність.» Зоряна: «Я хочу подякувати найперше за турботу, останні два роки рідко хтось думає про мене, я завжди маю шукати сама. Ці дні я відчувала себе в турботі, як вареник в маслі. Все дуже класно й органічно. Дуже дякую за людей, яких тут зустріла. Кожну хочу обійняти, підтримувати зв’язок, зустрітися ще. Я дуже багато всяких думок та відкриттів маю, це для себе, а вам всім хочу сказати дякую».

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.