“Коробки і рими” – антологія жіночої волонтерської поезії в мальописах. Десять волонтерок-поетес, дві художниці, одна інтерв’юерка, багато поезії і ще більше – відвертих історій. Артбук ми створили спільно із UA Comix Publishing в рамках проєкту #ВолонтеркиUA.

Збірка мальованої поезії від жінок-волонтерок має на меті крізь призму художньої рефлексії розкрити персоналії авторок, для яких письмо не є професійною діяльністю, і чиї професії можуть бути ніяким чином не пов’язаними з культурно-мистецькими продуктами, натомість об’єднавчим чинником їхньої нинішньої діяльності і чільним місцем в антології є активне волонтерство.

Як основний інструмент діалогу з читачем обрано поезію авторок. Та, окрім нього, додатковим стане коротка розмова, втілена в форматі інтерв’ю – історія становлення кожної авторки як волонтерки.

Авторки поезій:

Софія Конюшенко (Міна) – наразі вивчає німецьку філологію у Вроцлавському університеті. Проте з початку повномасштабного вторгнення активно допомагає із закупівлями різних приладів для українських воїнів. Софія пише не тільки вірші, а й музику.

Олександра Сорокопуд – політологиня, що отримала освіту у Львівському національному університеті ім. І. Франка. Активістка, засновниця декількох волонтерських проєктів та керівниця YMCA Lviv.

Юлія Олех – народилась і виросла у Львові. В університеті ім. І. Франка отримала філологічну освіту. Починаючи з часів Революції Гідності Юлія невпинно шукає (і знаходить) шляхи для підтримки українського суспільства. Тож вдало поєднує виховання чотирьох дітей, роботу та волонтерські проєкти. Зараз небайдужа львів’янка проводить та підтримує волонтерські збори, на потреби військових, а у 2023 році запустила «організований хаос гуманітарної допомоги» #дніпродвіж.

Ольга Гонтар – художниця-стилістка, що родом зі Львова. З юних років має проактивну позицію та є екоактивісткою. Із початком повномасштабного вторгнення Оля, певна річ, не може стояти осторонь, тож проводить збори на підтримку війська, плете сітки та постійно шукає шляхи, аби її творча діяльність могла якось підтримати суспільство.

Олександра Конопацька (Сандра) – киянка, яка в юному віці займала призові місця на турнірах шахістів-юніорів, а зараз є викладачкою Київської Школи Економіки, співзасновницею Видавництва «333» та волонтеркою, що невпинно допомагає українському війську.

Вольха Шаккарська – народилась та виросла серед Карпатських гір. Освіту отримала у Львові. Все життя була творчою особистістю – займалася рольовими іграми живої дії та мистецтвом. З початком повномасштабного вторгнення почала збирати кошти та закривати потреби різних підрозділів Сил Оборони. А ще пройшла навчання, отримала сертифікацію інструктора з тактичної медицини. Відповідно окрім волонтерської діяльності по забезпеченню Вольха проводить тренінги з тактичної медицини для військових.

Євгенія Мінаєва – волонтерка із Сум, яка наразі мешкає у Львові. Женя має неймовірне почуття гумору, харизму та наче нескінченний запас енергії. Мабуть, простіше сказати, що вона не може дістати для військових, ніж те, що може. Адже завдяки її логістиці та вибудуваним ланцюгам зв’язків підрозділи роками отримують необхідні їм автівки, приціли, теплаки та інше.

Саша Кладбіщє (Дарвін) – неймовірно творча киянка, яка є вокалісткою гуртів «ZWYNTAR», «Folkulaka», «Торф». З 2014 року вона підтримує військо й не тільки своїми піснями, але й коштами на потреби Сил Оборони.

Дарина Пазенко – родом із Кривого Рогу, саме в тому місті, що, як кажуть, є «довжиною в життя», вона почала малювати та відточувати своє чуття небайдужості. Наразі Дарина є не тільки ілюстраторкою дитячих книжок та помічницею локальних проєктів ГО «ЖІНОЧА СОТНЯ м. Кривий Ріг», а й співорганізаторкою всеукраїнського Форуму Відповідальних Людей. Окремої уваги заслуговує її реабілітаційний проєкт «Віднова», що направлений на покращення якості життя ветеранів та ветеранок.

Катерина Котлярова (Ума) – Львівська художниця, яка з початком повномасштабного вторгнення пройшла навчання, отримала сертифікацію й стала інструкторкою-волонтеркою з тактичної медицини для українських військових.

Художниці антології добре відомі роботою над багатьма іншими проєктами, але саме поезія в мальописах – новий формат для кожної.

Наталя Тарасенко (Missa Tan) – художниця, мальописиця, ілюстраторка. Окремі роботи художниці експонувалися на колективних міжнародних виставках в Польщі та Нідерландах.
Опубліковані мальописи: Дитя всесвіту (2021), Ґудзи-мудзи (2023), в межах журналу соціальних мальописів INKER – історії Дорога в пекло і назад, Куля в серці, Я був у Оленівці, Зцілення коханням, Як я стала Госпітальєркою (2022-2023).

Linnison– художниця, мальописиця, ілюстраторка. Працює над онлайн-мальописом Пан Кліторець. Опубліковані мальописи в межах журналу соціальних мальописів INKER – Злітай у пекло і повернись, Пенсіонер спеціального призначення, Мопед не залишу, Позивний «Преса», Відьма (2022-2023).

Антологія “Коробки і рими” створена в рамках поєкту «Розбудова жіночої мережі волонтерок та посилення її потенціалу у прифронтових регіонах України» (#ВолонтеркиUA), що впроваджується YMCA Lviv за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (Women’s Peace & Humanitarian Fund).

______________________________________________________________________________________________________________

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй. 

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.