Фотовиставка «Світло тут і зараз» — це портрети восьми молодих жінок, чиє життя докорінно змінилося через війну. Кожен портрет — це не просто образ, а свідчення внутрішніх трансформацій, сили, сміливості та пошуку світла всередині себе.
Через мистецтво фотографії учасниці досліджували власні емоції, переживання та сенси життя. Виставка показує, як через творчість можна знайти підтримку, прийняти себе і побачити красу навіть у найскладніші моменти.
Проєкт поєднує особисті історії з естетикою світла, формуючи простір довіри та жіночої взаємної підтримки. Вона є нагадуванням: навіть у темні часи можна знаходити світло, і воно починається всередині нас.
Дата проведення виставки: 28 жовтня, 18:00
Авторка фото: Марія Раймерс — фотографка з понад одинадцятирічним досвідом. За освітою вона реставраторка архітектури та скульптури, однак професійно завжди була віддана саме фотографії. Серед її улюблених проєктів — Unveiling Beauty та зйомка постраждалих цивільних для ініціативи «Неопалимі».
Роботи Марії експонувалися у Парижі, Нью-Йорку, Венеції та Мехелені. У своїй творчості вона зосереджується на внутрішніх станах людей, яких фотографує — на емоціях, атмосфері та грі світла, що допомагає передати щирість і глибину кожного моменту.
Портрети та виставка створені в проєкті «Тіло.Голос.Погляд.», що реалізує YMCA-YWCA Lviv у межах #YouthLedSolutions за підтримки World YMCA та YMCA Ukraine.
Учасниці виставки
Анастасія Суховій
Співачка традиційного співу · Студентка психології · Фотографка
Анастасія виростала між двома світами — степовим Запоріжжям і морським Кримом. Частину життя прожила під окупацією, а з початком повномасштабної війни залишила дім і самостійно переїхала до Європи. Там відчула, як боляче жити серед байдужості до війни і як глибоко вкорінене зросійщення вплинуло на неї саму.
Цей досвід став точкою відродження. Настя почала свідомо повертати собі українську мову, культуру, історію — відновлювати питому ідентичність. Повернувшись в Україну, вона вступила на факультет психології й занурилась у традиційний український спів. Для неї він — інструмент проживання будь-яких станів, налаштування, зцілення і звʼязку з Родом.
Бути собою для Насті — це завжди процес, що лине з гідності та любові. Її новий етап — повернення до себе і життя серед своїх.
Фотографія для Насті — свідчення. Тому вона хотіла закарбувати момент свого стану — відчуття розправлених крил.
Іванка Камецька
Культурна активістка та освітянка · Авторка й координаторка молодіжних ініціатив
До повномасштабного вторгнення Іванка почувалася вільною птахою — могла будь-коли зірватися, щоб досліджувати нові місця. Але з початком війни це відчуття свободи змінилося на глибоке бажання бути вдома — на своїй землі, поруч із своїми. Вона переїхала до Харкова й присвятила себе створенню культурних та освітніх проєктів для молоді, допомагаючи їм проживати свою молодість яскраво й змістовно, попри всі виклики часу.
Сьогодні Іванка проводжує брати активну участь у створенні різноманітних подій для молоді, в також створює малі ритуали присутності — моменти, у яких можна просто бути.
Фотозустріч в колі однодумиць стала для неї способом зупинитися, поглянути на себе збоку, дозволити собі м’якість і натхнення.
«Фотографія — це єдине, що супроводжувало мене у різні етапи життя, а зараз — єдине, де я ще черпаю енергію.»
Діана Петренко
Акторка · Наставниця по роботі з голосом · Створює прикраси · Дружина військовослужбовця
Діана родом із Запорізької області. Війна забрала від неї рідне місто, а з ним і відчуття сенсів: у світі, де гинуть люди, вона відчувала, що її мистецтво здається марним. Проте поступово вона почала повертати собі сенси через творчість, роботу з жінками та голосом, і навіть через створення прикрас.
Її новий етап — це пізнання глибини, любові і світла, повернення до мистецтва та можливість говорити про себе і своє життя через творчість. Діана активно працює з людьми, допомагаючи їм віднаходити свій голос і власну силу.
Фотографія для неї — спосіб побачити себе тут і зараз, у власному світлі, і закарбувати цей стан.
Зоряна (Зоза) Гребенюкова-Кобенко
Художниця · Медикиня · Військовослужбовиця
Зоза дуже любить збирати листя восени, особливо з татом любила. Завжди жила творчістю: працювала у сфері мистецтва, курувала виставки в Україні, а також міжнародні в Польщі та Німеччині, створила власну галерею у Львові і завжди підтримувала друзів-художників. Аж поки війна та особисті втрати не змістили фокус на інше.
У вересні 2022 року Зоза пішла служити у 24 бригаду, поєднуючи військову службу з творчим баченням життя. Зараз цінує простір жіночого кола, де можна ділитися енергією, підтримкою і взаєморозумінням.
Фотографія для Зози — це можливість відчути красу моменту і знову побачити світло серед насиченого життя, поєднуючи її внутрішню силу та художню чуттєвість.
Ніна Кочерган
Художниця · Психологиня · Дружина військовослужбовця
На початку великої війни її чоловік добровільно пішов до ЗСУ — відтоді життя Ніни розділилося на два світи: цивільний і військовий. Щодня вона проживає цю реальність поруч із ним — в очікуваннях, надії та любові.
Раніше Ніна малювала — її полотна були відображенням внутрішнього стану. Але з початком війни вона перестала творити: біль став надто глибоким, щоб виливати його на полотно. Саме цей біль і став точкою відліку нового шляху. Вона продовжила вивчати психологію, почала працювати з дружинами військових і ветеранами, створюючи простори підтримки та відновлення.
Сьогодні Ніна — засновниця «VRstation.ua — Твоя перша психологічна підтримка з VR-асистентом» — станції відновлення ментального ресурсу у Львові, де кожен може стишитися й покращити свій психологічний стан.
А ще вона мріє про ресурсний центр для жінок у Карпатах — місце, де можна буде зцілюватися, віднаходити сили й нові сенси.
“Я живу між двох світів, але вчуся знаходити гармонію. У важкі хвилини я згадую: навіть якщо світло зовні зникає, воно продовжує жити всередині. Моє світло — це віра в неймовірних людей і бажання допомагати.”
Анна Холявінська
Фармацевтка · Волонтерка · Близька військовослужбовців
У житті Анни війна прийшла буквально в дім — її оселя була ушкоджена ракетним ударом. Це стало початком глибокого внутрішнього шляху: через біль, відновлення, психотерапію та повернення відчуття безпеки в тілі.
Анна навчилася помічати життя «тут і тепер», шукати опору не в зовнішньому, а всередині себе. Вона пройшла трансформацію — від ролі жертви до творчині власного життя.
Її новий етап — це про присутність, довіру до життя і цінування простих речей: дому, близьких, чистої води, співу птахів.
Для Анни фотографія — це процес, а не результат. Це спосіб зафіксувати свій шлях змін і доторкнутися до власного світла через мистецтво.
Марія Гнип
Проджект менеджерка · Наречена військовослужбовця
Марія — наречена військового. Її життя змінилося не через один момент, а через сотні щоденних розмов, дзвінків і відчуттів, що приходять разом із війною. Вона пізнала, як живуть військові, що таке очікування і як самотність може бути водночас болем і красою.
Через досвід коханого Марія почала бачити глибше, шукати сенси у звичайному й відчувати, що рухається у правильному напрямку. Попри страх і тривогу, вона навчилася знаходити світло навіть у тихій присутності.
Зараз Марія вчиться фотографії — це її спосіб помічати прекрасне й тримати себе в рівновазі. Фотографія для неї — можливість побачити, як багато краси докола, помічати та ловити моменти тут і зараз.
Оксана Сінченко
Фотографка · Авторка соціальних фотопроєктів
Оксана родом із Лисичанська на Луганщині і вже сім років живе у Львові. Після початку повномасштабного вторгнення вона відчула, що стала свідомішою: відмовилася від російської культури, очистила своє оточення від токсичних людей і взяла відповідальність за власне майбутнє.
Її творчість зосереджена на соціальних темах: через фотопроєкт «В одному потоці» Оксана висвітлює проблеми людей з інвалідністю, створюючи простір для їхнього усвідомлення суспільством.
Фотозустріч для неї — це можливість познайомитися і обмінятися досвідом з новими людьми, відчути важливість світла в житті та фото та закарбувати власне світло у мистецтві.