Піля (Оля) Піліщук – керівниця моніторингової групи у Платформі пам’яті Меморіал, керівниця проєктів по роботі з дітьми в Офісі підтримки родин військових, волонтерка, мама двох синів, учасниця проєкту #ВолонтеркиUA, що впроваджує YMCA Lviv за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). 

З початку повномасштабного вторгнення Піля разом з командою активно волонтерить, забезпечуючи військових старлінками, дронами та іншими необхідними речами. Особисто їздить на передову та доставляє захисникам машини, а також разом з командою придбала лавету для волонтерів, котрі забирають та ремонтують розбиті авто в Донецькій області.


Окрім волонтерства, Піля займається важливою роботою в Платформі пам’яті Меморіал, де в ролі керівниці моніторингової групи шукає і перевіряє дані про загиблих військових та цивільних. Вона багато спілкується з родинами загиблих, щоб зберегти пам’ять про їхніх близьких. У Офісі підтримки родин військових Оля працює з дітьми військовополонених, безвісти зниклих, загиблих та діючих військових. Вона також організовує підтримку для матерів і дружин військових. Попри складність діяльності, Піля знаходить час для себе, зокрема через участь у нашому проєкті, що допомагає їй відновити емоційний та фізичний ресурс.

В серпні цього року Піля була учасницею Співочого ретриту в горах з Наталією Рибкою-Пархоменко, у вересні та жовтні відвідувала курс тренінгів «Адвокація і мистецтво», а також стала однією з героїнь інсталяції-присвяти волонтеркам «Територія Світанку» від художниці Зірки Савки. Всі ці активності проводилися в рамках нашого проєкту #ВолонтеркиUA, головною метою якого є підтримувати тих, хто підтримує інших.

Про участь у Співочому ретриті в горах з Наталією Рибкою-Пархоменко:
«Цей співочий ретрит став для мене надзвичайно важливим ресурсом. Спочатку я сумнівалася, що це може дати мені підтримку. Моя робота з родинами загиблих та спілкування з військовими дуже виснажували мене, і я почала відчувати зневіру. Те, що цей ретрит був спрямований на підтримку саме волонтерок, стало для мене важливим відкриттям. Усі пісні, які ми співали, стали медитацією, а сам процес заспокоїв мене і дав сили продовжувати свою роботу. 

Я навчилася краще працювати з емоціями і відновлювати себе через пісні. Співи стали для мене важливим способом розслабитися — коли я переживаю труднощі чи втрату когось із друзів, я починаю співати і мені легшає. 

Від ретриту я отримала не тільки внутрішній ресурс, але й відчуття єдності з іншими жінками. Жодна з них не опинилася там випадково. Це була не лише підтримка, а й чудова можливість для зцілення, відновлення і віри в те, що мої зусилля важливі. Ми досі підтримуємо зв’язок і плануємо спільні проєкти, і я дуже вдячна за цю можливість.»

Про навчання на курсі «Адвокація і мистецтво»:

Цей курс став для мене не просто можливістю відволіктися, а справжнім джерелом ідей для моєї професійної та волонтерської діяльності. Особливо надихнула підбірка лекторок і лекторів, які через мистецтво вміють донести важливі ідеї. Я завжди любила вчитися, і цей курс нагадав мені про моє бажання здобути другу вищу освіту — тепер я вирішила обрати університет і стати студенткою наступного року.

Курс також дав мені сміливість говорити про те, що для мене важливо. Одне з завдань — записати відео промови для адвокаційної кампанії — стало моментом, коли я вирішила звернутися до своїх онуків, закликаючи зберігати пам’ять про загиблих військових. Спочатку я сумнівалася, чи варто це оприлюднювати, але коли все ж поділилася, отримала багато підтримки, зокрема від військових. Це стало для мене джерелом підтримки у моїй роботі над збереженням памʼяті. Це відгукнулося у серцях багатьох людей. Цей курс не лише надихнув мене на нові кроки в навчанні, а й допоміг зробити важливе повідомлення публічним, що стало великим результатом для мене. Дякую за можливість стати частиною цього проєкту!

Про участь в інсталяції «Територія Світанку»:

«Коли Зірочка написала, що їй потрібен мій голос, я погодилася без вагань. Це було через безумовну довіру до всього, що роблять у YMCA Lviv. А коли дізналася більше про проєкт, стало трохи страшно. Страшно, бо не вважаю себе особливою і не можу сказати, що роблю більше за інших. Але подумавши, що цим світлом ми можемо надихнути інших, вирішила — спробуємо. На відкритті інсталяції я стояла, дивилася на ці промені і вперше за весь час волонтерства візуалізувала нашу роботу! Ми допомагаємо (світимо), отримуємо світло від інших (у вигляді підтримки), і так усі, заряджаючи одне одного, виживаємо. Наступного дня, після того як запостила відео з відкриття, мені зателефонував знайомий: «А що ж ти не сказала, що стала світлом у парку?» — жартома запитав і поцікавився, на що ми зараз збираємо. У нього теж виникло бажання «посвітити». Так ми й закрили збір на ремонт однієї з машин. За це я безмежно вдячна. Можливо, автори мали інший задум, але в нашому колі це стало натхненням. 

Не зупиняйтеся, друзі! Творіть! Ви даєте сили й надихаєте. Дякую за це!»

Не зупиняйтеся, друзі! Творіть! Ви даєте сили й надихаєте. Дякую за це!

Піля поділилася думкою стосовно проєкту #ВолонтеркиUA:

«Ваш проєкт дає людям віру в себе і свою діяльність, особливо в часи, коли вірити важко. Ви надаєте емоційний ресурс і підтримку, що дає сили для подальшої роботи. Ваші проєкти надихають, запускають важливі процеси і допомагають відновити віру в те, що те, що ми робимо, має значення. Моє волонтерство має реальний результат і вплив, воно допомагає рятувати життя. Моя робота в Меморіалі, в Офісі підтримки родин військових — важлива, бо допомагає зберігати памʼять про загиблих та підтримувати сімʼї захисників.

Особливо важливо, що ви вмієте правильно мережувати людей. Зустрічі з людьми у вашому проєкті дали мені нові ідеї і підтримку, яка стала важливим ресурсом для моєї діяльності. Це допомогло мені повірити в себе і те, що я роблю, надавши сили й енергію рухатися далі. Ваша підтримка — це наче плече, на яке можна спертися в моменти виснаження. Ви гуртуєте волонтерок, даєте їм світло, і це світло вони передають далі, продовжуючи світити у цій страшній темряві. Те, що ви робите, не закінчується фізично, ваші проєкти тривають й опісля. Завдяки вам я знайшла нові сили, енергії та продовжую волонтерити, вірю в себе, вірю в мою команду та в людей. Дякую вам за те, що ви є, і за те, що ви робите. Ви класні! Ви потрібні! Ви вже стали рідними!».

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй. 

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.