Світлана Поваляєва — письменниця, поетка, журналістка та громадська діячка, учасниця проєкту #ВолонтеркиUA, що впроваджує YMCA Lviv за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). 

Зараз Світлана організовує та підтримує культурні й соціальні проєкти, такі як фестиваль «Протасів Яр» пам’яті її загиблого сина Романа Ратушного. Фестиваль — це не лише пам’ять, меморіалізація та продовження його ідей, а й «культурний щит», який захищає Протасів Яр від забудови та підвищує обізнаність суспільства про важливість збереження місцевих просторів. Також у Світлани час від часу виходять поетичні збірки, з якими вона виступає на різних заходах та фестивалях, таких як «ВиделкаFest», Book Forum, квартирники ПЕН, тощо. 

Світлана Поваляєва активно волонтерить, допомагаючи фронту. Вона є членкинею ПЕН Ukraine і бере участь в ініціативі «Unbreakable Libraries», в якій письменники, поети й філософи їздять у прифронтові міста, наповнюють бібліотеки українськими книгами та проводять зустрічі для людей в бомбосховищах. Ця робота демонструє, що культура під час війни відіграє важливу роль. 

У серпні цього року Світлана Поваляєва була учасницею Співочого ретриту в горах з Наталією Рибкою-Пархоменко в рамках проєкту #ВолонтеркиUA. Ці дні стали для неї місцем перезавантаження та внутрішнього відновлення, а ретрит дав можливість Світлані знову відчути зв’язок із собою через спів і спілкування з жінками, які поділяли її досвід. 

«Була готова до того, що будуть як співи, так і групове спілкування, бо я не дуже люблю ділитися особистим на публіку. Але я точно не була готова до того, наскільки гармонійним і дивовижним виявиться цьогорічне коло. Мені було дуже легко і комфортно. Насамперед, це були дивовижні умови, в яких просто не може бути некомфортно. Це гори, тиша, це повітря, абсолютно ідеально зроблений простір, в якому ми були. Учасниці були настільки яскраві й самобутні, я просто за кожною спостерігала окремо, і як ми всі комунікуємо, взаємодіємо, сплітаємося в цьому колі. Тут вже йшлося не тільки про співи і медитативні практики, а про спільне існування в цьому просторі. Ми настільки швидко вийшли на такий рівень гармонії, що цей досвід вразив мене силою сестринства, спільності, відкритості. Видно, що сильні люди так просто не розкриваються, особливо жінки, які зранку до ночі багато працюють».

«Видно, що сильні люди так просто не розкриваються, особливо жінки, які зранку до ночі багато працюють»

Світлана поділилася думкою стосовно проєкту #ВолонтеркиUA: «Однозначно думаю, що такі проєкти потрібні. Є багато проєктів, які допомагають воїнам, ветеранам відновлюватися. А що стосується допомоги саме волонтерам – це перший проєкт, з яким я зустрілася. Всім людям потрібне відновлення. Для того, щоб люди могли допомагати воювати тим, хто воює, їм також потрібно допомагати. Я думаю, ці всі проєкти повинні бути дуже надовго. Навіть коли закінчиться війна, буде дуже багато морально виснажених людей, яким треба буде психологічна й фізична підтримка. Навіть такий релакс, терапія і розвантаження, деколи можуть замінити професійну психологічну допомогу. Може ж бути так, що людина не збожеволіла і в неї не ПТСР, а вона просто дуже-дуже втомилася. Я думаю, що таких проєктів потрібно багато і на це буде запит ще багато років і після перемоги».  

Цей відгук є важливим для нас, оскільки місія нашого проєкту — підтримувати тих жінок, котрі підтримують інших.

Світлана радить кожній жінці — волонтерці, мисткині — завжди піклуватися про свій фізичний і моральний стан. Важливо знаходити простір для відпочинку й перезавантаження. Втома і вигорання — це природний процес, тому слід дбати про своє здоров’я й не нехтувати підтримкою з боку ініціатив і людей, які можуть допомогти відновитися.

«У випадку зі мною, ми говоримо не про емоційне вигорання. Ми говоримо про горе, яке ніколи не минає. Моє горе ніколи не зникне, не зменшиться, від нього немає пігулок. З цим просто люди живуть, живуть як з ампутацією. Я не встигла дізнатися, що таке саме вигорання, оскільки в мене сталося горе. Але загалом, варто себе класично підтримувати фізично й морально. Все дуже індивідуально, але точно треба знаходити простір для перезавантаження та відпочинку. Якщо людина сама не вміє це робити, дуже помічними стають такі ретрити, коли людину хтось закличе і зробить все для неї, допоможе їй відпочити та перезавантажитися. Втома і вигорання – нормальна історія. Треба спостерігати і стежити за собою. Організм не існує сам по собі і не зможе терпіти, про нього треба дбати. Вічних механізмів немає». 

Цінність співочого ретриту полягає не лише в тому, що він допоміг учасницям перевести подих, але й у тому, що показав, наскільки важливо підтримувати мисткинь під час війни.

Ми раді, що створили простір, де Світлана Поваляєва та інші учасниці змогли знайти спокій, підтримку і відновити сили.

Для творчих людей спів — це не просто спосіб розслабитися, а життєво необхідний ресурс, особливо в умовах війни, коли їхнє життя й творчість сильно змінилися.

Це важливо і для них самих, і для суспільства.

Такі заходи допомагають зберегти внутрішній баланс, знизити психологічну напругу та продовжувати свою важливу роботу.

Наш проєкт — це не лише про відновлення, а й про підтримку тих, хто допомагає іншим.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.