Нерозказані історії, на превеликий жаль, вмирають. Разом з їхніми героями. Саме тому існує гостра необхідність, яка відчувається буквально на фізичному рівні — розповідати, говорити, писати, фіксувати, свідчити. Аби не втратити ключів від комор пам’яті, аби не розвіялися сховища у хмарах, де все це зберігається, а головне, щоб наш досвід і шлях — не став матеріалом для оповідей тих, кого і близько не було на цій війні. Головній війні нашого життя.
Місюра Віталій, письменник;
Дмитро Лазуткін, майор ЗСУ
поет, лауреат Національної Шевченківської премії
Юрій Калиняк (Фідель)
Озвучує новелу «Я бачу сни» Михайла Філоненка
49 років, матрос 72 ОМБр. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, де здобув освіту політолога на філософському факультеті.
Свій бойовий шлях Юрій розпочав у серпні 2014 року та служив до вересня 2015-го. Брав участь у позиційних боях поблизу села Гранітне Волноваського району на Донеччині. Коли його запитують про найкумедніший випадок на війні, Юрко відповідає просто й лаконічно: «Бути там — було кумедним щастям».
Сьогодні він служить у пожежно-рятувальному підрозділі Львівського гарнізону Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Завдяки чому ми переможемо? — «Завдяки людям, танкам, авіації, артилерії…».
У житті Юрій любить гори та фотографію, знаходячи в них спокій і натхнення.
Олег Сук (Джон)
Озвучує новелу «Записки з війни» Євгена Равського
60 років, лейтенант 63 бригади, 42 запасної роти. Відомий український музикант, композитор та аранжувальник, бас-гітарист легендарного гурту «Мертвий Півень». Олег є творцем формацій «Клуб Шанувальників Чаю», «Вогні Великого Міста» та низки арт-рокових, блюзових, джазових і авангардних проєктів. До музики він також здобув технічну освіту, завершивши Електро-енергетичний факультет Львівської політехніки.
Олег служив у війську із 18 березня 2024 року до 28 серпня 2025.
Сьогодні продовжує виступати з гуртом «Мертвий Півень», а також продюсує талановитих дітей і молоді гурти у школі мистецтв Личаківського району Львова, підтримуючи нове покоління українських музикантів.
Завдяки чому ми переможемо?— «Тому, що в нас немає вибору, немає іншого варіанту, немає іншого бажання, іншої мети, іншого шансу на своє життя».
Про себе він говорить просто й точно: «Дуже люблю Україну, все решта не має значення».
Юрій Бубес (Крук)
Озвучує новелу «Навпомацки» Андрія Жолоба
42 роки, солдат БПСМОП «Чернігів». До війни навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Право», працював у сфері будівництва, займався ремонтами та декоративним оздобленням.
Бойовий шлях Юрія розпочався ще у вересні 2014 року, коли він добровольцем пішов служити до батальйону «Чернігів». Брав участь у бойових діях на Луганщині й отримав поранення під час оборони Станиці Луганської. Як сам жартує про найкумедніший випадок на війні — «вижив, та й добре».
Сьогодні Юрій є головою ветеранської громадської організації, активно волонтерить та працює управителем — головою ОСББ свого житлового комплексу. Він переконаний, що перемога України знайдеться в єдності: «Ми єдині, ми козацького роду, ми сильні».
Олексій Кравчук (Святий Миколай)
Озвучує новелу «весна пам’ять і цукрова трава» Олексія Палянички
62 роки, солдат окремої роти снайперів 80 ОДШБр. Заслужений діяч мистецтв України, актор театру та кіно, двічі випускник Харківського інституту мистецтв ім. Котляревського. У творчому житті був актором, режисером, художнім керівником та директором Львівського академічного театру «І люди і Ляльки».
До лав ЗСУ Олекса вступив у лютому 2022 року й служив до липня 2023. Пройшов важкі бойові напрямки: Вознесенськ, Кривий Ріг, Сіверськ, Краматорськ, Бахмут, Костянтинівка, село Пелепчатине. Пережив поранення та контузії.
Найкумедніший випадок на війні: «Лишився живий, в проміжку між цим світом і іншим мав честь поспілкуватись з Паном Богом, поки нашу розмову не перервав Сергій Васильович (мій старшина) і витягнув мене до життя».
Сьогодні Олексій повернувся до театру, продовжує творити й активно волонтерить.
Про себе говорить з теплотою та філософією: «Життя прекрасне, навіть у трагічності часу. А розповідати — то довго, колись десь за чаркою розкажу».
Анна Іванцик (Дев’ять і пів)
Озвучує новелу «Бродяги» Зоряни Гребенюкової-Кобенко
40 років, сержантка 24 ОмБР імені Короля Данила. Навчалася в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова та Одеському державному педагогічному інституті ім. К. Д. Ушинського. До війни працювала вчителькою початкових класів.
На фронт Анна пішла 25 лютого 2022 року й служила до 14 травня 2024. Брала участь у багатьох боях, зокрема у виснажливій обороні Бахмута. За час служби отримала кілька поранень. Найкумеднішим спогадом називає коротко й дуже по-військовому: «Вижила на Попасній».
Сьогодні Анна працює, намагається оговтатися від пережитого та знайти новий сенс у житті.
Павло Нечитайло
Озвучує новелу «Пси війни або як я зустрів Спіді Гонзалеса» Олександра Буліча
46 років, солдат 106-ї окремої бригади Територіальної оборони. Навчався у Києво-Могилянській академії, багато років працював археологом і їздив в експедиції, досліджуючи печерні монастирі. Павло — український музикант, лідер гурту «Пропала Грамота» та учасник дуету «Zapaska», поет, письменник, радіоведучий, кандидат історичних наук.
Із початком повномасштабного вторгнення Павло пішов до війська. Служив із лютого 2022 по січень 2023 року, перебував на Сумщині. Найкумедніший епізод згадує з усмішкою: «Поїхали за ковбасою без броніків, попали під обстріл».
Сьогодні він повернувся до археології та продовжує роботу, якій присвятив значну частину життя.
Про себе Павло каже: «Трохи музикант».
Світлана Вострікова (Кнопа)
Озвучує новелу «Все почалось з Майдану» Уляни Кузик
39 років, молодша сержантка, служить у відділенні рекрутингу 67 ОМБр. Навчалася у Львівському ліцеї харчових технологій, працювала адміністраторкою соціального кафе «Базилік». Активно волонтерила в міжнародному молодіжному русі «Віра і Світло», у спільноті «Варта 700» та Благодійному фонді Уляни Кузик. З 2018 року є членкинею ДУК «Правий сектор».
Свій військовий шлях Світлана розпочала у жовтні 2024 року й служить досі. За цей час була відзначена нагородою за відмінну службу та вірність присязі. Серед веселих спогадів найбільше вирізняється момент у Лимані, коли вони з побратимами поспіхом збирали абрикоси в шоломи й кишені — перед очікуваним прильотом «Орлана».
Зараз вона продовжує службу та працює у сфері рекрутингу, займаючись відбором бійців до 67 бригади.
Про себе Світлана говорить відкрито: «Виховую двох чудових хлопців, старший син з аутизмом. Завдяки синові добре розвинене шосте чуття. Свідомо прийшла на службу і ні про що не шкодую».
Олександр Міщук (Непосмішний)
Озвучує новелу «Вертикальні домінанти» Володимира Боднара
34 роки, солдат зведеного підрозділу «Каррак» у складі 58 ОМПБр. Закінчив бакалаврат Львівського національного університету імені Івана Франка на факультеті культури та мистецтв, спеціальність — актор театру та кіно (майстерня Олега Стефана). До війни працював культурним діячем, звукорежисером та актором у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса, Львівському академічному театрі ляльок та Театрі Лесі.
Служить із лютого 2022 року і продовжує службу до сьогодні. Брав участь у боях на Харківщині впродовж чотирьох місяців перед російським наступом 2024 року. Зараз працює у медійній сфері, поєднуючи творчість із військовим досвідом.
Олександр активно займається культурними проєктами: співав у гурті автентичного чоловічого співу «Миклухо Маклай», заснував Студію українізації «Дві Сімки», є звукорежисером ютуб-каналу «Загін кіноманів», співзасновником «Радіо Скорбота» та засновником ютуб-каналу «Контора Непосмішного».
Андрій Петрусь (Енді)
Озвучує новелу «Щоденник розстріляних лісосмуг» Дмитра Матвіїшина
47 років, сержант 103 ОБрТрО. Закінчив Художнє професійно-технічне училище №64 у Львові, був музикантом та працював реставратором.
Служив із лютого 2022 по липень 2023 року. За час служби отримав ПТСР. Найкумедніший спогад з фронту — випадкова зустріч із єнотом.
Нині Андрій є приватним підприємцем і власником невеликої реставраційної майстерні. Паралельно навчається у Львівській національній академії мистецтв за спеціальністю реставрація.
Про себе каже просто та щиро: «Дуже люблю свою дружину Любцю і двох синочків Марка і Енейка».
Іван Гаврилко (Геолог)
Озвучує новелу «Аби вас не забули, я про вас нагадаю» Максима Бугеля
42 роки, старший матрос 503 окремого батальйону морської піхоти. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (географічний факультет) та Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (геологічний факультет). До війни працював у Державній службі геології та надр України, а також в IT-компанії з кіберзахисту Under Defense.
Іван воював у 2014–2015 роках під час АТО, а у 2022 році знову став до захисту України й досі служить у лавах ЗСУ. За цей час тричі отримував поранення. Найкумедніший випадок на війні — сам факт виживання тричі, один раз добу виходив з оточення.
Зараз він працює у 503-му батальйоні морської піхоти, одночасно займається спортом і мистецтвом: переплив на веслах Атлантичний океан в експедиції «Invictus Ocean / Row4Ukraine» та малює картини.
Вірить, що перемога настане завдяки впертості. Про себе каже лаконічно: «Авантюрист і непосида». 🙂
