Червень 2019, а ми з Вовчиком йдемо на літак в Данію, бо що? Бо там був фест Wonderful days! Це молодіжний данський культурно-музичний фестиваль на території Boarding school.
Я страшна аерофобка і змерзлючка: тому для мене були особливі умови – лише ДВА літаки аби добратись в Білунд, по дорозі ще й дізналась, що жити треба буде нам в палатках в теплих скандинавських ночах. В голові одні думки: «я або не долечу, або перетворюсь вночі на льодинку, одне з двох, Соломія, сиділа б краще дома».
АЛЕ
Щастя моєму не було меж (по тому, як приземлилась), коли я усвідомила у наскільки крутезний фестиваль я попала. Близько тисячі людей, з яких гостями були і українці.
На великій території були палатки, де зранку до ночі відбувались активності: Debates, Skills, Sports, Twisted, International, Wildlife and Performance.
Бонус програми. -БУДИНОЧОК НА ДЕРЕВІ. І ні, це не халабуда, як ви могли подумати. Так-так, справжній будинок на дереві, прикрашений гірляндами, про який я мріяла в дитячих снах і бачила в заморських фільмах. Казали данці, що будували його 5 днів. Людей 50 витримував. Раніше я думала, що знаю, що таке hygge, поки не потрапила на музичний акустичний вечір на дерево J
Що насправді вразило – це те, як турбувались данці про комфорт гостів. На кожен данськомовний івент – навушники з синхронним перекладом.
(Щоправда перекладати вечірній стендап – ідея не зовсім вдала, інтернешинал ком’юніті нічого не вловлювало, коли на ходу перекладали дивакуватий данський гумор. 3 дні підряд це був набір незв’язаних між собою речень. На 4 день перекладачі, усвідомивши весь трагізм нерозуміння жартів на наших лицях, в прямому ефірі сказали: «Так, всьо, то якась фігня, ми більше перекладати не будем. А тепеееер НАШІ ВЛАСНІ ЖАРТИ» Не знаю, що було гірше – набір слів чи находу вигадані жарти в стилі анекдотів про Вовочку.
Але про що це свідчило? Правильно, про турботу. Аби нам було комфортно і весело, команда робила все, щоб інтегрувати нас цілком (якщо вам цікаво, чи не стала я льодинкою, то у мене було 2 спальники, надувний матрац і 2 покривала та вогонь в 20-метрах ходьби).
І їм це вдалось, бо фестивальну пісню я напам’ять cпіваю досі, і навіть майже [а попробуй таке забути] забула про турбулентність в літаку, рівня «усіпасажирипрощаютьсязжиттям / стюардесиваварійнійпозиції».
Але про що це свідчило? Правильно, про турботу. Аби нам було комфортно і весело, команда робила все, щоб інтегрувати нас цілком (якщо вам цікаво, чи не стала я льодинкою, то у мене було 2 спальники, надувний матрац і 2 покривала та вогонь в 20-метрах ходьби).
І їм це вдалось, бо фестивальну пісню я напам’ять cпіваю досі, і навіть майже [а попробуй таке забути] забула про турбулентність в літаку, рівня «усіпасажирипрощаютьсязжиттям / стюардесиваварійнійпозиції».
Фестиваль настільки унікальна подія, що чекаю наступного літа, аби обійняти наших вже друзів і прожити ще раз відчуття empowered by hope.
www.facebook.com/wonderfuldays2021
Соломія Гера