Марія Кісіль
34 роки. Народилася та живе у Львові.
Сміюся, що я — «волонтер а-ля all inclusive»: допомагаю «підопічним» підрозділам із будь-чим, що їм потрібно — машинами, медициною, логістикою через півсвіту, дронами, пошуком інженерних рішень, кормом для бездомних тварин, ремонтом квадроциклів і т.д.
Освіта:
Львівський університет ім. І.Франка, магістр історії; Український католицький університет, магістр з управління неприбутковими організаціями.
До повномасштабного вторгнення:
Працювала менеджеркою соціальних та освітніх проєктів.
Улюблені підопічні підрозділи:
Мама любить всіх однаково 🙂
Найчастіші запити:
Ремонт/купівля автівок, медицина і моє улюблене “дуже треба отаке, але ніхто не розуміє, яке саме, і ми ніде не можемо його знайти.
Найнесподіваніший запит:
Пошук бочки масла для танка в 12 ночі.
Найкумедніший волонтерський випадок:
Якось я возила по всьому «Бамбасу» оленя. Кольорового пластикового оленя з рогами — у вантажному бусі з гуманітаркою. Він зробив справжнє коло пошани: проїхав усі блокпости від Запоріжжя до Харківщини.
Коли мене зупиняли й питали, що везу, я відповідала, що везу оленя для Третьої штурмової. 🙂 Хлопці думали, що то в мене такий тупий гумор, а потім відкривали бус і бачили там оленя — рогатого, який либився на всі 32 (чи скільки там у оленів зубів).
Насправді це дуже мила історія: донечка військового попросила на Миколая «Оленя Свена». Такі іграшки вже були в дефіциті, і один знайшовся аж у Запоріжжі, де якраз проїжджала я. А так як Запоріжжя було першою точкою маршруту, то, враховуючи, де той олень «мандрував», йому можна було б уже видавати УБД. 🙂
Зараз:
Загалом, залишилася менеджеркою проєктів, просто тематика змістилася з дітей/освіти на проєкти з підтримки волонтерів, військових, ветеранів та проекти в сфері оборони.
Як і чому почала писати:
Не вважаю, що я прямо “пишу”! Я почала писати пости в соцмережах, щоб донати збирати 🙂 І пишу в свій “Маленький щоденник злої волонтерки”, якщо сильно накипіло.
Улюблені книги / музика / фільми:
Музика: українська різних стилів, але обов’язково має мати якісний текст. Ще — рок та інструментал.
Фільми дивлюся суто для розваги, з улюблених — «Гра в імітацію», «Царство небесне», «Як приборкати дракона».
Книги: раніше читала «запоями», зараз не вистачає часу. Читаю «професійну» літературу — класифікацію боєприпасів, особливості організації військового зв’язку… Але не скажу, що це щось «улюблене». 🙂
Завжди найбільше любила фентезі, детективи й книги за мотивами української історії. Одна з тих, які найбільше вплинули, — маленька збірка Марії Матіос «Нація».
Що дає сили продовжувати:
Нічого. Продовжую без жодних сил. 🙂
«Робота» волонтера – це 90% часу проводити за дзвінками і комп’ютером, щоб знайти те, що треба, а потім ще знайти гроші на те, що треба. Кумедні чи героїчні речі трапляються не так вже і часто. 🙂
