Ми регулярно надаємо гуманітарну допомогу цивільному населенню. В рамках нашого проєкту ми постійно надсилаємо посилки з предметами першої необхідності для ВПО. Але є робота і за рамками проєкту…Зокрема вчора Богдан Зданевич повернувся із “незабутнього” турне (а кожна така поїздка залишає після себе відповідні відчуття) до деокупованого села у Херсонській області.
Ми відправляли цілий бус речей: засоби гігієни, ліки, теплий одяг, їжу та й, заразом, докинули сухпаї та батончики військовим.
За словами старости села, з яким ми тримали зв’язок – “та у нас начебто все є…”. За фактом передбачувано – немає НІЧОГО.
В селі… За словами військових – цьому селу пощастило. Там не було Бучі. Там були мобілізовані з ОРДЛО, це, вважай, – пощастило. Тим не менш, більшість будинків зруйновано, розвалено, розкрадено, а все, що залишилося умовно цілим – ще довго доведеться ремонтувати, прибирати та відновлювати.
Дома зяють вікнами без шибок. Немає опалення. І незабаром зима.
При цьому місцеві переживають не за це, а за “Господи, ви ж так далеко їхали, навіщо, це ж дуже важко!”.
В черговий раз нам дякували так, ніби ми привезли не бус речей, а фуру золота та діамантів. Хоча золото та діаманти там зараз не в ціні…
Щоразу, коли нам починають дякувати, ми відчуваємо моторошне почуття незручності. Просто тому, що ми не можемо не робити те, що робимо. Ми допомагаємо собі, своїй країні. Біль людей на фронті відчувається як власний біль.
Але наш ресурс обмежений, а ми знаємо, що маємо робити набагато більше – для тих, хто опинився в жахливій ситуації. Не тому, що зробив щось не так у своєму житті. А тому, що країна площею 17,100,000 км² вирішила зжерти Україну просто тому, що вона “сильніша”. І впоратися з цим можна тільки разом.
У нашому поточному проєкті працюють 4 особи. 2 з нас ВПО. І кожен із нас окрім роботи у проєкті працює як волонтер. Повний робочий день, а найчастіше і робочу ніч.Після цієї поїздки ми прийняли командне рішення, окрім поточних зобов’язань, взяти на себе гуманітарну місію з підтримки деокупованих сіл Херсонської області. Тому що ми не можемо цього не зробити.
Усіх небайдужих запрошуємо приєднуйтися до нас.
P.S. Окреме величезне спасибі Студентському Братству Львівщини, фонду Poland Helps та громаді села Тартаків за надання гуманітарної допомоги для деокупованих територій.