Цикл “Українські жінки: волонтерки” – це три розповіді про українських волонтерок, їхні життя, мрії та невтомну працю щоб наблизити перемогу. Вони з різних поколінь, різних місцевостей та середовищ. але роблять одну справу.

Фільми створені в рамках проєкту #ВолонтеркиЛьвів у співпраці організацією YMCA Lviv та компанією Ukr.Stream.

Відео підготовлені за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) та структури ООН Жінки в Україні. Вміст цього відео є авторською позицією, тому не обовʼязково відображає погляди Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги (WPHF) та структури ООН Жінки в Україні.

Інна Антонюк – жителька с. Кобзарівка. Вона має незвичне хобі – ведення блогу в YouTube. Інна – справжня господиня і в своїх відео вона ділиться господарськими секретами, кулінарними рецептами та кожноденним життям на своєму подвірʼї. З початком повномасштабного вторгнення її життя круто змінилося. Вона не змогла закрити на це очі. Вона почала допомагати хлопцям. Спочатку вона змінила тему свого блогу, почала ділитися рецептами солдатських каш, а також збирати гроші, щоб готувати їх та передавати хлопцям. Згодом – почала купувати дрони, плитоноски, тепловізори, попутно питаючи порад у своїх хлопців-військових. Її болить, що багато людей не розуміють важливості допомоги. Вона би хотіла знову повернутися до свого подвірʼя, але зараз не може.

Ольга Соляр – дослідниця, етнографка, перекладачка. Вона – громадянка Польщі з польським корінням. Свою українськість Ольга пізнала дуже пізно. Її болить за Україну. Вона була на Майдані, волонтерила у 2014 з початком АТО. Під час своїх досліджень Бойківщини 2008, познайомилася з Романом, студентом з Лімни, з яким потім пересіклися на Майдані.  Це був перший її друг, хто загинув. Ольга багато проводить часу на фронті, стикається із тим, що привʼязується до хлопців, які дуже ризикують. Одним із таких був Монах – один із самих талановитих людей, яких Ольга знала. Вона впевнена, що, на жаль, йдуть найкращі. Що її тримає у волонтерстві попри втрати – це враження від сили українців, а також те, що могили її родичів знаходяться на території, окупованій росіянами. І війна для Ольги закінчиться, коли вона дійде до Азовського моря й зможе навідати могили родичів.

Ані Саакян – випускниця УКУ, політологиня. Ані – молода дівчина, юність якої змінила війна. Їй дуже болить, що її однолітки-українці та закордоном не завжди розуміють виклики, з якими вона стикається. Ані займається зборами на потреби цивільних та військових, а в останній час почала підтримувати українську команду, що проектує та виготовляє новітні рішення в області безпілотників. Як і звичайні люди, Ані дуже привʼязується до військових, яким допомагає. Та переживає, що вони можуть загинути. Зупинити війну чим скоріше – її задача та основна мотивація. Щоб люди перестали гинути і молоде покоління памʼятало, що вчинила росія та що із нею не можна мати справи.

Ініціатива впроваджується в рамках проєкту «Посилення спроможностей жіночої мережі волонтерок у Львівській області» (#ВолонтеркиЛьвів) за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.

Отримати додаткову інформацію про Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги та його роботу в усьому світі можна на сторінці фонду www.WPHFund.org та www.WPHFund.org/1000WomenLeaders

Вміст фільмів є авторською позицією, тому не обовʼязково відображають погляди Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги (WPHF) та структури ООН Жінки в Україні.