Анастасія Плоха

29 років. Народилася в м. Кам’янське, Дніпропетровська область, зараз живе в Києві.

Займається відбудовою будинків після масштабних ракетних обстрілів, є адаптивною тренеркою-волонтеркою на ветеранських спортивних змаганнях Invictus Games, плете маскувальні сітки та організовує великі збори на підтримку Сил оборони.

Освіта: 

Навчалася на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

До повномасштабного вторгнення:

Працювала тренеркою з функціонального та відновлювального руху, подорожувала світом — від океанів до гір на різних континентах. Захоплювалася бігом на довгі дистанції й пробігла свої перші півмарафони. Долучалася до міжнародних освітніх і культурних студентських обмінів, щоб інтегрувати цей досвід в Україні.

Улюблені підопічні підрозділи:

Завдячую і допомагаю всім підрозділам, в яких мої рідні люди, які потребують підтримки.

Найчастіші запити:

Дрони (Mavic, FPV), РЕБи, автомобілі, транспорт для евакуації, ремонт і комплектуючі до техніки. Також допомога руками під час відбудови зруйнованих будинків.

Найнесподіваніший запит:

Терміновий список речей від мого чоловіка-військового для нього і його побратимів після того, як їхнє авто було знищене під час ворожого обстрілу. Кожну позицію зі списку я гуглила і вивчила багато нових слів. В той день я зрозуміла, що я ще і зірку з неба зможу докласти в посилку, аби все пошвидше було у воїнів. Наступного дня всі речі були в Бахмуті.

Найкумедніший волонтерський випадок:

Перші три свої толоки неправильно вдягала робочі рукавиці і переконувала всіх, що всім треба переодягати! 

Згадувала англійську аби поспілкуватись з іноземними волонтерами, а вони мені відповідали вивченою українською!

Зараз:

Працює тренеркою з руху та реабілітації, допомагаючи військовим і ветеранам відновлюватися після травм. Продовжує розвиватися як адаптивна тренерка, а волонтерство стало невід’ємною частиною її життя.

Анастасія вже пробігла два марафони (42 км). Подорожує, поєднуючи поїздки з волонтерством і можливістю розповідати світу про війну в Україні.

Як і чому почала писати:

Для мене письмо — це терапія. Пишу, бо є про кого і про що. І глибоко вірю, що історії мають бути написані, щоб вони жили. 

Улюблені книги / музика / фільми:

«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері. Можна перечитувати хоч щодня і щоразу знаходити для себе нові, життєво необхідні нагадування.

Що дає сили продовжувати:

Страх байдужого суспільства і віра в неймовірне непоборне світло людей.