Думки про мир: Галина Крук
Живиця якогось дня закінчиться війна і ми усі нарешті заживемо (о як ми всі нарешті заживемо!) затягнемось як рани, відростемо як культі ніг і рук, як та очна порожня яма, де навіки темно. покличемо загиблих. поіменно. і всі прийдуть. і будуть так дивиться, аж стигнутиме кров, немов живиця... а поки що тримайся за живе [...]