Like our idea? Support us!

Світлана Баранова (Шарманка)

28 років, сержантка у 63 ОМБр 105 МБ. До війни навчалася у медичному коледжі та поєднувала кілька професій: працювала барменкою, офіціанткою та медсестрою у лікарні. У лютому 2022 року Світлана стала на захист України і одразу увійшла до лав бойових медиків, проводячи евакуації поранених на фронті.

Зараз вона продовжує службу в ЗСУ та паралельно пише автобіографічну книгу про війну. Світлана вірить, що перемога України залежить від прагнення бути разом і від єдності нації.

Роксолана Винницька (Ластівка)

28 років, бойова медикиня у Медичному батальйоні «Госпітальєри». До війни навчалася у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за спеціальністю «Соціальна педагогіка – практична психологія», працювала в IT та активно займалася волонтерством. Роксолана багато подорожувала та віддавала себе походам і активному способу життя.

Її бойовий шлях розпочався навесні 2023 року, коли вона проходила ротації на медеваку та стабілізаційних пунктах під Авдіївкою. З того часу вона періодично допомагає на різних ланках евакуації та є співзасновницею благодійної акції «Десь на Сході». Сьогодні Роксолана працює в IT, але продовжує волонтерити та повертатися на фронт. Вона переконана, що єдність українців — це головний шлях до перемоги.

Руслана Данілкіна

22 роки, служила у 197 бТрО. До війни дівчина навчалася на тату майстра. На початку 2022 року Руся стала до лав ЗСУ, служила 10 місяців на лінії фронту та отримала важке поранення. Зараз вона навчається в Одеському національному морському університеті та працює у реабілітаційному центрі «Superhumans», висвітлюючи в Instagram життя людей з інвалідністю, а також підтримує тих, хто проходить шлях реабілітації.

Про себе Руся каже: «Я звичайна дівчина, яка в один день вирішила стати частиною збройних сил. Яка не покладала на себе великих надій, а просто хотіла хоч чимось бути корисною. Отримала поранення, як і тисячі людей в цій країні. Зібралась. Стиснула зуби і розпочала інший шлях. Зробила перший крок з протезу і більше не зупинялась. Бо знаю, я потрібна тим, хто не знає, як діяти, коли його життя перевернулось”.

Олександр Базилевич (Цирк)

26 років, старший солдат 3 полку ССО. До війни навчався на екології у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, займався спортом, грав на гітарі та читав книги.

Добровольцем долучився до війська на початку 2023 року. Олександр служив оператором групи спецпризначення, воював у Луганській та Харківській областях, отримав поранення під час евакуації побратима та став кавалером ордену «За мужність» ІІІ ступеня. Після реабілітації він продовжив службу у патронатній службі свого підрозділу. Сьогодні Олександр працює тестувальником у IT, співзасновник ГО з розвитку адаптивного спорту та активно займається тенісом.

Як він сам каже: «Не маю трьох кінцівок, але плаваю, катаюсь на лижах, активно подорожую».

Кирило Баранов (Х’юстон)

32 роки, молодший лейтенант 63 ОМБр 105 МБ. До війни працював на меблевому виробництві. У лютому 2022 року він пішов захищати Україну, пройшов шлях від солдата до командира роти та побував на різних напрямках: Миколаївщина, Бахмут, Лиманський. За час служби отримав два поранення та нагороди від держави й командування.

Наразі Кирило проходить лікування та реабілітацію в Центрі «Unbroken». Після відновлення мріє повернутися до цивільного життя та підтримувати ветеранів у поверненні до цивільного життя . Для нього перемога — це віра в себе та згуртованість суспільства.

Євгеній Крайнов (Вікінг)

26 років, молодший сержант 53 ОМБр ПТВ. До війни навчався у Національній академії Державної податкової служби України та працював на заводі. У березні 2022 року Євгеній став до лав ЗСУ і відтоді брав участь у боях на Вугледарському, Бахмутському, Клищіївському, Авдіївському, Торецькому та Нью-Йоркському напрямках, отримав поранення.

Сьогодні він вчить англійську та звикає до цивільного життя. Євгеній переконаний, що перемога настане завдяки людям, які борються за націю та справедливість, і сам робить усе можливе, щоб бути корисним суспільству.

Руслан Кухта

33 роки, молодший сержант 125 ОВМБр. Після закінчення Львівського національного аграрного університету працював монтажником. Служить у ЗСУ вже три роки, брав участь у боях на Лиманському, Харківському та Вугледарському напрямках, отримав поранення та був нагороджений «Залізним хрестом», «Хрестом доблесті» та орденом «За мужність» III ступеня.

Зараз він проходить реабілітацію в Центрі «Unbroken» та прагне відкривати нові здібності в собі. Руслан вірить, що перемога настане завдяки спільній безупинній праці українців і підтримці ЗСУ.

Віктор Мещеряков (Ісус)

27 років, солдат 25 ПДБр. До війни навчався у Калуші, працював кухарем, займався музикою та писав пісні. На фронті брав участь у боях на Покровському напрямку, отримав поранення, яке призвело до ампутації руки, та був нагороджений відзнакою «За оборону України».

Зараз Віктор проходить лікування та реабілітацію в Центрі «Unbroken». Він повернувся до музики, малювання та навіть грав у ролі Котигорошка у виставі Назара Павлика в Першому Театрі у Львові. Для нього перемога можлива лише тоді, коли українці будуть об’єднані.

Олексій Столяр (Орест)

28 років, капітан 48-ї Кам’янець-Подільської інженерної бригади. До війни навчався на агрономії та працював у будівництві. З 1 березня 2022 року Олексій служив у ЗСУ, брав участь у Запорізькому контрнаступі та обороні Харківщини. Він нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача «За сумлінну службу» та Відзнакою Міністерства оборони України «За зразкову службу». Наразі Олексій проходить лікування та реабілітацію в Центрі «Unbroken».

Олексій про себе: “Середньостатистичний українець. Одружений. Пізнаю себе та навколишній світ. Намагаюсь спробувати різні сфери життєдіяльності та щось нове, чого раніше ще не робив та не цікавився. Живу життя поки є така можливість. Зріст — 185 см. Вага — 94 кг”.

Максим Фетісов (Шайба)

25 років, він старший лейтенант 80 ОДШБр та батальйону «Нахтігаль». До війни навчався на юридичному факультеті у «Львівській політехніці» та працював у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Львові.

Бойове хрещення Максим пройшов у Миколаївській області під час відбиття наступу в перші дні війни. Далі він служив на Херсонському, Луганському та Донецькому напрямках. Сьогодні він працює керівником управління з питань ветеранської політики Львівської ОВА.

Максим жартує, що серйозність — це про нього, але лише в рідкісних випадках. Для нього перемога можлива завдяки людям, які не залишаються осторонь і роблять усе для захисту своєї країни.